Позакласна робота

Сценарій до свята Св. Миколая  “Свято Миколая у родині”
Вступне слово вчителя: Шановні батьки і вчителі, дорогі діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти - і добра казка зникає, а Миколай залишається.
       Наслідуймо добрі вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

За вікном сніжок летить,

Вітром завіває,
Тож спішіть усі до нас
На свято Миколая!

Мама: (місить тісто) 
Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладувати на нього балабушки. Бери, помагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєш, то не буде вам дарунків.

Хлопчик: 
Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?

Мама: 
Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть просіть розказати тата. Він краще знає.

Дівчинка: 
Повідайте нам, тату.

Хлопчик: 
Повідайте! 

Тато: 
Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів?

Мама: 
Та а як же! Прийдуть. Казали, що прийдуть. А ти розкажи дітям, що просять.

Діти:
Повідайте нам, тату!

Тато:
Слухайте,бешкетники.Ось,сідайтепоруч.... То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували вІсуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його при цому не бачили. Приміром, в одної жінки вмер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона тепер утримувала малих дітей та хворих старих батьків. Одного разу прокидається вона, застилає ліжко, а під подушкою знаходить вузлик, набитий грішми. Здивувалась вона дуже. Помолилася Господу Богу, подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала на думці, що то робота Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св.Миколай допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і її рідні одужали. І було ще багато подібних випадків. Отож пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая. Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.

Мамо: 
Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чемні, слухняні, помічники по господарству.

Стук у двері.Заходить дядько.

Дядько: 
Слава Ісусу Христу!

Мама: 
Слава навіки!

Тато: 
О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшся коло печі.

Дядько: 
Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.

Тато і мама: 
Сідайте, грійтеся!

Дядько: (додітей)
А ви тут як? Як наука в школі? А ти, хлопче, що далі збитки робиш? Іду я ось щойно вашім подвір’ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне. Страшне стоїть і ричить. Аж я злакався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути:

“В хаті цій живе хлопчисько,
Називається Петро,
До науки він не дуже,
А до шкоди о-го-го!”

— За кого б отой голос таке казав, чи не знаєш?

Хлопчик схилив голову, йому соромно...

Мама: 
Кажи, де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся!

Хлопчик: 
Я... Тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона... (плаче)

Заходять сусіди, куми. Вітаються та сідають.

Кум: 
А що це воно за веремія в хаті? Ти що плачеш, Петрику? Певно, щось накоїв?

Кума: 
Та він же такий гарний хлопець, чи не міг він щось страшне скоїти? А вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда?

Хлопчик: 
Так!

Кума: 
Бачите, і він більше не буде. Не будеш?

Хлопчик: 
Ні, не буду!

Тато: 
Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоро св. Миколая стрічати.

Кум: 
То не завадило б і заспівати, бо щось дуже тихо в хаті. Ану, Марійко, заспівай нам пісню.

Дівчинка співає пісню «Доброта» 

Мама: 
Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию.

Вихід Миколая 

Св. Миколай: 
Слава Ісусу Христу!

Усі: 
Навіки слава!

Св. Миколай: 
Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте. А хто з вас молитву знає? 

Дівчинка: - Я знаю!
Святий Миколаю, я тебе благаю:

Пошли щастя й світлу долю

Козацькому краю.

Дідусь і бабуся, щоб були здорові,

Татусь і матуся, щоб жили в любові.

Усім добрим діткам принеси гостинці,

І подаруй Божу ласку кожній сиротинці.

Хлопчик: 
Боже Великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас усіх просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.

Св. Миколай: (обдаровує дітей, примовляючи)

Учися, дитинко, хай розум не спить,
Дорогу в науку всім треба любить...
Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденьки.
До школи щодня поспішайте, любеньки... 

-         А я пішов, бо мене ще інші діти чекають.

Музика для Антипка 

Під музику вибігає чорт.

Антипко:

Привіт, дзень добрий, гутен так! (Кланяється)

Вітаю вас на різний смак.

Мене звуть Антипком.

До вас примчав я аж із пекла.

У вас зима,   в нас – хата тепла,

У вас мороз за хвіст щипа (показує хвоста)

І снігу в очі насипа.

Не дивіться, що я тут гість,

Морозить, студить, як на злість.

Звучить музика для ангелів 

Антипко:О, це вже ангели сходять з неба,

Десь би тут сховатись треба. (Ховається за куліси)

Танок ангелів

Після таночка звучить музика для ангелів 

(Виходять ангели із різних кутків сцени і тримають в руках свічку.)

1-й ангел:

Де з молока тече дорога,

Де безліч зір, де царство Бога,

Я звідти йду і вість веселу

Несу у вашу я оселю.

2-й ангел:

Ще хвилька, діти, і між вами

Тут стане Миколай святий.

Він з щирим серцем і дарами

Опиниться у залі цій. (Антипко чхає за завісою)

1-й ангел: Тихо, діти! хтось тут є. Треба подивитись.

(Ангел шукає когось на сцені, знайшовши,тягне за хвоста антипка на сцену.)

Антипко (плаче)Ой-ой-ой! Болить.

2-й ангел:Ось цей боягуз. Бачите як сховався!

Антипко:

І зовсім я не боягуз!

До цих нікчемних дітей

Я із самого пекла примчався.

Прутики вербові приніс. (Показує в’язку.)

І кожен із прутиків придається

Отим лінивим,що не вчаться.

2-й ангел: (підходить до нього)

Геть, антипко, то дарма,

Лінюхів у нас нема.

Правда, діти, що нема?

Діти:Нема!

Антипко: Хай ці прутики придбає, хто батькам не помагає.

1-й ангел:

Геть, антипко, то дарма,

Неслухняних  в нас нема.

Правда, діти, що нема?

Діти:Нема!

Ангели і діти: Геть, антипко! Геть, антипко! Геть, антипко!

(Проганяють антипка зі сцени)

1-й ангел:А тепер, діти заспівайте пісню про Миколая. Він почує її та швидше прийде до Вас.

Пісня « Ой, хто,хто,Миколая любить »

2-й ангел: Сніг, сніжок,посипай,

Ось і добрий Миколай!

(Лунають дзвони і на сцену виходить Миколай)

Миколай:

Доброго дня,  любі діти, шановна громадо!

Я прийшов до вас із далеких небесних просторів і приніс вам благословення від Бога.

Нині свято в вашім домі, і я вас вітаю,

Гараздів, здоров’я і доброї долі

Щиро вам бажаю.

Колись в цій школі я вже був,

дарунки дітям роздавав,

До праці всіх вас закликав,

Наказував вам чесно жити,

Від зла тікати, а добро творити.

Сьогодні я приніс вам солодкі і смачні подарунки і усіх ними наділю:

і чемних, і, навіть,не зовсім чемних. Бо всі ви мені любі й милі.

(Знову вибігає Антипко  і просить у Миколая вибачення, а потім у дітей)

Антипко:Пробач мені святий Миколай,

                    тепер я буду чемним, добрим, слухняним.

                    І ви, діти, пробачте мені.

Миколай: Ну, що ,діти, пробачимо антипкові?

Діти: Так!

Миколай: Буде і тобі подарунок, антипко.

Миколай: Засидівся я у вас і прийшов мені вже час.

Нині дітки ще чекають і мене так виглядають.

Будьте, здорові і слухняні,

Помагайте вдома мамі.

Слухайтесь, як вам велів і батьків, і вчителів.  До побачення!!!

1-й ангел: Прощавайте, любі діти.

Музику мерщій заграйте.

І щоб смуток загасити

З нами пісню заспівайте.

( Усі виходять на сцену і звучить фінальна пісня.)